Правила поводження з домашніми тваринами

Інформаційна безпека для дітей під час війни.

Інформаційний простір дозволяє бути на зв’язку з рідними, дізнаватись останні новини з фронту, хоч якось контролювати те, що відбувається навколо. Для дітей та підлітків інтернет залишається світом розваг та спілкування з друзями. Але важливо пам’ятати, що за позначкою геолокації на пості чи фотографії, веселим відео в соціальній мережі чи одним повідомленням може ховатися справжня небезпека.

Діти потребують зараз особливої турботи та уваги. Через невеликий життєвий досвід і особливості дитячої психіки їм загрожує більше небезпек — фізичних та психоемоційних — ніж дорослим. Водночас існують інструменти, які дозволяють мінімізувати ризики та вберегти фізичне та психічне здоров’я дитини. Дізнайтеся важливі правила безпеки дітей під час війни.

ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ ДИТИНИ ПІД ЧАС ЕВАКУАЦІЇ

1. Заспокойтеся самі. Чим молодші діти, тим сильніше їхній психоемоційний стан залежить від стану батьків. Тому спочатку знайдіть точку рівноваги для себе. Доступний практично всім спосіб – дихальні вправи. Психологиня Світлана Ройз радить зробити дихальні вправи, обійняти самого себе, легенько простукати все тіло долонями, обов’язково потягнутися.У конспектіонлайн-лекції фахівчині ви знайдете 46 робочих інструментів подолання стресу для дорослих та дітей. Лише після того, як стабілізуєтеся самі, починайте говорити з дитиною: спокійно та не надто голосно.

2. Скажіть слова підтримки. «Ми в порядку. Ми будемо робити все, що в наших силах», «Я доросла, я знаю, що робити», «Я з тобою». За необхідності повторюйте.

3. Домовтеся про правила поведінки. У небезпечній ситуації дитина повинна виконувати ваші розпорядження миттєво і без сперечань.

• Ваші прохання повинні бути лаконічними та зрозумілими.
• Якщо є можливість, завчасно порепетируйте в ігровій формі головні команди: «Стій», «Не торкайся цього», «Викинь це», «Іди до мене».
• Потренуйтеся разом із дитиною виконувати ці команди на швидкість.

4. Іграшку-супергероя — з собою! Попросіть дитину вибрати маленьку іграшку або талісман, який вона зможе покласти в кишеню. Це може бути навіть мушля з відпустки на морі або камінчик з рідного двора. Скажіть, що у хвилини, коли буде страшно чи самотньо, дитина може брати цю іграшку в руки, розмовляти з нею, розповідати їй про свої почуття.

5. Прикріпіть до верхнього одягу дитини бейдж з повною інформацією про неї. Ім‘я, прізвище, вік, контактні дані батьків, особливі медичні потреби дитини (якщо такі є), вкажіть групу крові. Окрім бейджа на одязі, покладіть дитині у кишеню записку та/або напишіть цю інформацію на її руці стійким маркером або ж наклейте цупкий скотч на одяг. Це варто зробити навіть з дітьми 7-10 років, які у звичайному житті пам’ятають персональні дані. У стані стресу забувати прості речі можуть навіть дорослі, а діти й поготів.

6. Сфотографуйте дитину перед тим, як вийти з дому. Якщо дитина загубиться, у вас буде найбільш точна фотографія, за якою люди зможуть швидше впізнати вашу дитину. Окрім цього, добре запам’ятайте (краще – запишіть), як саме одягнена дитина під час евакуації.

7. Перебувайте у фізичному контакті з дитиною. Тримайте її за руку або на руках, везіть у візку. Підтримуйте безпосередній контакт весь час, аж допоки поруч не з’явиться інший дорослий, якому ви можете довіряти. Передавайте дитину сторонній людині тільки у крайньому випадку, або якщо це військові або представники рятувальних служб – пам’ятайте, що існує небезпека викрадення дитини під час евакуації.

8. Домовтеся про місце, де ви зустрінетеся, якщо загубитесь (якщо дозволяє вік дитини).

9. Якщо дитина загубилася. У Міністерстві закордонних справ розробили пам’ятку з порадами, як діяти батькам.

• Не панікуйте. Зберіться з думками, щоб діяти чітко.
• Згадайте, де востаннє бачили дитину. Якщо в дитини є телефон – зателефонуйте.
• Попросіть когось зі знайомих чи родичів залишатися на місці на випадок, якщо дитина повернеться.
• Попитайте людей навколо, чи бачили вони дитину, назвіть основні прикмети, за наявності – покажіть фото дитини, опишіть, у чому вона одягнена.
• За можливості, дайте оголошення через гучномовець.
• Повідомте найближче відділення поліції чи зателефонуйте 102. Якщо дитина загубилась за кордоном, гаряча лінія: 116 000.

10.Важливий чат-бот: Дитина не сама.У меню чат-боту можна обрати одну з шести ситуацій, у якій вам потрібна допомога, та отримати детальні інструкції. Зокрема, чат-бот містить покроковий план дій у разі, якщо ваша дитина загубилася або ви знайшли чужу самотню дитину. Чат-бот було створено Офісом Президента України спільно з ЮНІСЕФ та Міністерством соціальної політики.

11. Остерігайтесь зловмисників: будьте пильними. Зараз українським біженцям допомагає вся Європа. Щодня пересічні громадяни з різних країн від щирого серця діляться їжею, одягом, житлом. Та не слід забувати, що ворог може використовувати цю ситуацію, аби вдарити по найціннішому: по дітях.Поясніть це дитині й пильнуйте за тим, щоб вона брала іграшки та інші речі лише з вашої згоди та у вашій присутності. Ніякі «забуті» або «покинуті» іграшки, смартфони тощо з землі підбирати не можна!

ЯК РОЗПОВІДАТИ ДИТИНІ ПРО ВІЙНУ

Воєнні дії на території України – те, що торкнулось кожної української родини: чи то із екрана телевізора, чи змусивши полишити власну домівку. І рано чи пізно, батьки почують запитання від дитини: що відбувається? Малечу цікавить чому по телевізору показують танки, зростає кількість загиблих, хто такі терористи, що таке АТО?

Звичайно, найперша порада психологів – обмежити доступ дитини до «небажаної інформації». Мова йде не лише про телебачення чи Інтернет. «Будь-які обговорення війни, кількості вбитих чи полонених має відбуватись «за зачиненими дверима». Також не варто вживати слова «війна», «смерть», «кров»",- зазначають психологи.

Виникає питання чи варто взагалі говорити з дитиною на подібні теми.

Психологи наголошують - говорити потрібно обов’язково, але краще самим розмову не починати. Якщо дитина задає питання, у жодному випадку не можна їх лишати без відповіді. Адже не отримавши пояснення про те, що турбує, дитина може дофантазувати, зробити хибні висновки з почутого на вулиці. Тобто, якщо дитина про щось питає, їй треба відповісти, але без вдавання у дрібні деталі, переживання, аналіз політичної ситуації, пояснення ситуації на особистостях політиків тощо. Але якщо дитина не питає, не треба «бігти попереду неї».

Так, дорослі часто не хочуть говорити чи думати про смерть, у той час як діти нерідко ставлять такі питання. Ось приміром, дівчинка запитує свою тітку: “А якщо мою маму вб'є війна, ти мене забереш до себе?” Що має відповісти тітка?

Правильним буде відповісти саме на те запитання, яке поставила дитина. Не слід казати: “Облиш, нічого такого не трапиться”. Це - заперечення страху. Дитина хоче знати саме це: якщо мами не буде, чи піклуватиметься про неї хтось? Вона у своїй голові продумала цю ситуацію і хоче розвіяти свій сумнів. До речі, дуже типово, що можливість власної смерті дівчинка не розглядає: діти здаються собі безсмертними. Отже, буде найкраще, якщо тітка відповість щось на кшталт: “Так, я тебе візьму, але сподіваємось, що цього не станеться, адже існують захисні системи, є військові, вони нас захищають, вони борються за нас».

А чого не слід говорити? Дорослі часто кажуть дитині: “Не бійся, ти не повинен боятися». Але ці слова не мають жодного сенсу: страх від цього не зникає! Набагато краще буде донести думку: “Ти маєш право на страх, але я - з тобою, я тебе захищу".

Батькам слід обмежувати перегляд дітьми теленовин, а також зважено інтерпретувати їм побачене.

Для дитини це все важко сприймати. Вона перебуває в стресовій ситуації війни, про яку говорять з телевізора, радіо, інтернету. Аби зберегти свою дитячу цілісність, батьки мають бути буфером між тим, що відбувається в країні, і тим, що відбувається з дитиною. Її психіка тільки формується. Тому нинішня безконтрольність інформації, яку сприймає дитина, може мати серйозні наслідки у старшому віці.

Психологи підкреслюють, що батьківська інтерпретація подій, які показують на ТБ, надважлива для дітей. Тому дорослим у свою чергу варто врівноважено сприймати дійсність і усвідомлювали, що діти сприймають світ виключно через призму переживань батьків.

Дітям складно ще виробити свою думку про ту чи іншу подію, яку показують по телевізору. Тому вони більше покладаються на думку батьків з цього приводу. Якщо у батьків паніка, то діти панікуватимуть. Якщо у батьків зашкалюють патріотичні почуття, то діти також все сприйматимуть відповідно. Якщо батьки налаштовані проросійськи, то і діти теж. Якщо члени родини – прихильники різних політичних точок зору, то це фактично лінія фронту всередині сім’ї. Тоді дитина загалом впадає у стрес. Як не парадоксально, але малюк, який бачив якісь фізичні дії у гарячих точках, може справитися із цим краще, аніж той, який сидить дома, де тато з мамою постійно підтримують тривожний фон через свої переживання і сварки.

Тому на це слід звертати неабияку увагу, адже особливим для дитини є відчуття спокою та безпеки. Дітям, потрібно наголошувати, що всі негаразди тимчасові.

Розмова має бути спокійною, без підвищення голосу чи різких висловлювань. Для дітей дошкільного чи молодшого шкільного віку найбільш зрозуміла форма –ігрова. Можна використати іграшки, книги або просто розповісти казку про те, як«посварились» дві країни і тепер мають «виправляти власні помилки».

І ще одне – за будь-яких обставин не можна розділяти людей на «наших» і «не наших», навіть пояснюючи від кого тато захищає батьківщину. Розділення дітлахів «на табори» - неминуче. Вони копіюють поведінку дорослих і звертатимуть увагу на мовні ознаки або на те, у військових чи сепаратистів хочуть грати діти у дворі. Необдумані відповіді можуть призвести до замкненості та ізоляції дитини серед однолітків.

Аби згадки про війну не викликали паніку, депресію чи неадекватні дії, треба не просто розповісти дитині про бойові дії або куди заховатись під час обстрілу. Краще акцентувати увагу на речах, які викликають позитив» - З дитиною можна написати лист чи намалювати картинку військовим, взяти участь у будь-якій акції на підтримку солдатів.

Проте, є випадки, коли говорити з дітьми мають уже фахівці.

Існують кілька таких «тривожних дзвіночків», на які мають звертати увагу дорослі. Найпоширеніші з них – порушення сну, спалахи агресії або пасивність та замкненість, втрата апетиту або навпаки – обжерливість, поява специфічних симптомів – енурезу, тиків, заїкання. Також слід задуматись, якщо дитина з острахом вдивляється в темряву або часто плаче без причини. Звичайно, наявність однієї або двох ознак не має вказувати на те, що у дитини посттравматичний синдром або невроз, але звернення до фахівці зайвим не буде.

Проте, найцінніше, що можуть зробити батьки, за словами психологів, це донести до свідомості дитини, що мир краще за будь-яку війну.

Наказ про запобігання всім видам дитячого травматизму серед здобувачів освіти на літній період 2023 року ЗДО № 300

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ З ПОПЕРЕДЖЕННЯ ДИТЯЧОГО ТРАВМАТИЗМУ ТА ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я В ЛІТНІЙ ПЕРІОД

Шановні батьки!

Щоб не допустити травмування дитини в літній період, пам’ятайте такі вимоги та дотримуйтесь їх:

1. Під час перебування на вулиці в літній день захищайте голову дитини панамою.

2. Регулюйте перебування дитини під сонцем, щоб запобігти опікам шкіри.

3 Дозуйте перебування дитини у воді, щоб організм не переохолоджувався.

4. Не залишайте дитину без нагляду біля водойми.

5. Не дозволяйте купатися та стрибати у воду в неперевірених місцях.

6. Для купання обирайте незасмічені з твердим дном, без водоростей та мулу місця.

7. Забороняйте користуватися човном, плотом без супроводу дорослих.

8. Не дозволяйте запливати на глибину, використовуючи гумовий матрац чи іграшку.

9. Не допускайте пустощів на воді (не можна зненацька лякати, утримувати одне одного під водою, жартома кликати на допомогу.

10. Забороняйте ходити до лісу без супроводу дорослих.

11. Під час перебування у лісі разом із дітьми не збирайте та не вживайте незнайомих грибів , ягід. рослин.

12. Не розводьте у лісі багаття під час посухи; за необхідності в цьому, розмістіть вогнище на відкритому місці.

13. Обстежте місце установлення намету в лісі з метою уникнення небажаної зустрічі зі зміями, бджолами, мурахами тощо.

14. Для походу до лісу одяг дитини добирайте таким чином, щоб оптимально захистити її від комах, кліщів та інших несподіванок.

15. Не засмічуйте навколишнє середовище та не залишайте після себе жодних слідів свого перебування.

ПАМ’ЯТКА ПРО ПРАВИЛА ПОВОДЖЕННЯ ІЗ ВИЯВЛЕНИМИ ПІДОЗРІЛИМИ ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИМИ ПРЕДМЕТАМИ, У ТОМУ ЧИСЛІ ЗАМАСКОВАНИМИ ПІД НИХ РЕЧАМИ

Сьогодні терористичні акти здійснюються з використанням вибухових пристроїв, які замасковані під авторучки, мобільні телефони, гаманці, міні-магнітофони, дитячі іграшки, або розміщені у звичайних портфелях, сумках, банках, пакунках і залишені у багатолюдних місцях. Поводження з вибухонебезпечними предметами вимагає значної уваги і обережності.

ВІД ПРАВИЛЬНИХ ДІЙ ЗАЛЕЖИТЬ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ'Я ВАШЕ І ОТОЧУЮЧИХ!

У разі знаходження вибухонебезпечного пристрою ЗАБОРОНЕНО:

· наближатися до виявленого предмета;

· пересувати його або брати в руки;

· розряджати, кидати, ударяти по ньому;

· розпалювати поряд багаття або кидати в нього предмет;

· приносити предмет додому, у навчальне приміщення, інші багатолюдні місця.

При знаходженні вибухонебезпечного пристрою:

· негайно (з безпечного місця) повідомте чергові служби МНС (тел. 101), міліцію (тел.102);

· не підходьте то предмета, не торкайтеся і не пересувайте його, не допускайте поряд із знахідкою інших людей; · припиніть усі види робіт у районі виявлення вибухонебезпечного предмета;

· не користуйтеся засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух);

· дочекайтеся прибуття фахівців, вкажіть місце знахідки та повідомте час її виявлення.

У випадку, коли в будинку знайдено вибуховий пристрій і Вас евакують:

· одягніть одяг з довгими рукавами, щільні брюки та взуття на товстій підошві. Це може захистити від осколків скла;

· візьміть документи (паспорт, свідоцтво про народження дітей тощо), гроші;

· під час евакуації слідкуйте за маршрутом, указаним службами, які проводять евакуацію;

· не намагайтеся скоротити шлях, тому що деякі райони або зони можуть бути закриті для пересування;

· тримайтеся подалі від ліній енергопостачання, що впали.

Якщо ваш будинок (квартира) опинилися поблизу епіцентру вибуху:

· обережно обійдіть усі приміщення, щоб перевірити чи немає витоків води, газу, спалахів тощо;

· у темряві в жодному випадку не запалюйте сірника або свічки – користуйтеся ліхтариком;

· негайно вимкніть усі електроприлади, перекрийте газ, воду;

· з безпечного місця зателефонуйте рідним і близьким, стисло повідомте про своє місцезнаходження, самопочуття;

· перевірте як ідуть справи в сусідів – їм може знадобиться допомога.

ПАМЯТАЙТЕ! Розмінуванням, знешкодженням або знищенням вибухонебезпечних предметів займаються тільки підготовлені фахівці-сапери, які мають допуск до цього виду робіт.

БЕЗПЕЧНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІД ЧАС СВЯТКУВАННЯ НОВОРІЧНИХ СВЯТ

Зважаючи на те, що зазвичай під час Новорічних святкувань стрімко зростає кількість пожеж, які виникають внаслідок порушення правил пожежної безпеки при користуванні гірляндами, встановленні ялинок та при користуванні піротехнічними виробами, дослухайтесь корисних порад і це допоможе Вам безпечно зустріти та провести новорічні та різдвяні свята.

ЩОБ НЕ ТРАПИЛОСЬ БІДИ:

· Не встановлюйте ялинку на шляхах евакуації;

· Не встановлюйте ялинку поблизу опалювальних приладів, телевізорів, приймачів, магнітофонів;

· Встановлюйте ялинку на стійкій основі: на надійній підставці, в посудині з піском, подалі від штор, гардин та інших предметів, які легко піддаються вогню;

· Не прикрашайте ялинку целулоїдними іграшками, а також марлею, ватою, папером не просоченими вогнезахисною сумішшю;

· Прикрашайте ялинку тільки електричними гірляндами промислового виготовлення купленими у спеціалізованих крамницях, а не на ринках, де часто-густо зустрічається неякісний товар;

· Обов'язково перевірте справність електричного проводу, його ізоляцію;

· Напруга лампочок не повинна перевищувати 12В, а потужність 25Вт;

· Гірлянди потрібно закріплювати надійно, бо при падінні від поштовху чи протягу вони можуть стати причиною пожежі;

· Не дозволяйте дітям самостійно включати електрогірлянди;

· Ні в якому разі не застосовуйте в приміщенні свічки, бенгальські, вогні, відкритий вогонь, феєрверки, вибухонебезпечні хлопавки, петарди та ін;

· Не одягайте дітей в костюми з легкозаймистих матеріалів, не залишайте малюків одних, без нагляду дорослих;

· Хвою яка ообсипалася з ялинки треба відразу прибирати - вона, як порох, може спалахнути від будь-якої іскри;

· Ніколи не прикрашайте свічками новорічну ялинку! Це неминуче призводить до пожежі;

· Не залишайте запалені свічки без нагляду, будьте особливо уважні, якщо в будинку є діти і домашні тварини;

· Не ставте свічки поблизу легкозаймистих предметів. Використовуйте стійкі підсвічники, зроблені з негорючих матеріалів;

· Не залишайте без нагляду ввімкнені в електричну мережу електроприлади.

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ НА ЛЬОДУ

На льоду необхідно поводитися обережно. Найбільш небезпечна крига – перша та остання, адже така крига ще надзвичайно тонка та неміцна. Проте, лід може підвести нас восени, взимку і навесні.

Підозрілі місця, яких потрібно уникати:

- лід біля стоку води (наприклад, із ферми або фабрики);

- поблизу кущів, очерету, під кучугурами, у місцях, де водорості вмерзли у лід;

- лід, покритий товстим прошарком снігу;

- місця, де б’ють ключі, де швидкий плин або струмок впадає в річку;

- лід біля берега.

Порядок дій людини, яка провалилася під лід:

1. Не піддаватися паніці, необхідно утримуватися на плаву, уникаючи занурення з головою.

2. Кликати на допомогу.

3. Намагатися вилізти на лід, широко розкинувши руки, наповзаючи на його край грудьми і почергово витягуючи на поверхню ноги;

4. Намагатися якомога ефективніше використати своє тіло, збільшуючи ним опорну площу.

5. Вибравшись на лід, необхідно перекотитися та відповзти в той бік, звідки прийшли, де міцність льоду вже відома.

6. Необхідно перевдягнутися. Якщо сухого одягу під руками не виявилось, треба викрутити мокрий і знову одягнути його.

7. Виконувати будь-які фізичні вправи. Можна розтертися сухою вовняною тканиною.

8. Сховатися в захищеному від вітру місці, добре укутатися, за можливості випити чогось гарячого.

Порядок дій людини при рятуванні потерпілих на льоду:

1. Покликати на допомогу ще кого-небудь. Якщо поряд нікого немає, то діяти необхідно продумано й обережно, щоб замість допомоги не погіршити становище.

2. Протягнути потерпілому довгу жердину, дошку, палицю від лиж, лижу тощо або кинути мотузку, зв’язані паски тощо. Якщо усе-таки необхідно вийти на лід, потрібно лягти на нього й повзти по поверхні, штовхаючи рятувальний засіб перед собою або кидаючи поперед себе мотузку чи пасок.

3. Знаходячись якомога далі від ополонки (краю крижини), необхідно протягнути потерпілому палицю, жердину чи кинути мотузку (трос). Якщо мотузка (трос) закріплена на березі і не вистачає її довжини, то, міцно тримаючись за кінець мотузки однією рукою, протягнути потерпілому другу руку.

4. Витягаючи потерпілого, потрібно попросити його працювати ногами – так буде легше витягнути його з ополонки. Діставши утопаючого, не можна дозволяти йому підійматися на ноги, нехай він повзе вслід за вами до берега.

5. Поклавши потерпілого на берег у безпечне місце, необхідно викликати швидку медичну допомогу (тел. 103), надати йому першу долікарську допомогу, необхідну при охолодженні організму.

ПАМ’ЯТАЙТЕ!

Найголовніше не панікувати і правильно оцінити ситуацію: НАРОДНА СЛУЖБА ПОРЯТУНКУ 101

ПЕРЕОХОЛОДЖЕННЯ ДИТИНИ: ПЕРША ДОПОМОГА

Навіть взимку не варто боятися холоду, через це сидіти вдома або кутатися в сто одежинок. Але ви повинні знати, як уникнути переохолодження дитини, тоді малюк не захворіє!

У холодну пору року для дітей дуже важлива хороша екіпіровка. Речі повинні підбиратися з урахуванням темпераменту дитини і того, чим він буде зайнятий на прогулянці. Приміром, дитині, яка спить у колясці, цілком підійдуть теплий комбінезон і хутряний конверт, зігріваючий ніжки. А ось гіперактивного двох-трирічного малюка так утеплювати не варто. Термокомбинезон (цілісний або роздільний) і мінімум одягу під ним (досить колготок і тонкого светрики) не дадуть маленькому непосиді замерзнути. А от якщо в такому одязі дитина буде нерухомо сидіти на лавці, може наступити переохолодження.

Допомога при переохолодженні у дитини

Як тільки ви зрозуміли, що дитина замерз, швидше ведіть його додому. Йому потрібні зігріваючі процедури! Вони надають судинорозширювальну дію, завдяки чому кровообіг прискорюється, а захисні сили організму підвищуються. Так що швидше йдіть парити ніжки!

Як парити ноги дітям

Вимийте з содою таз. Потім всипте туди 1-2 ст. ложки сухої гірчиці. Налийте воду (температура не нижче 37 ° С). Коли порошок розчиниться, попросіть дитину опустити в таз ноги. Через 2-3 хвилини дитина повинна вийняти ніжки, а ви додайте води погарячіше. Загальна тривалість такої процедури - не більше 10-15 хвилин. Після цього для закріплення ефекту треба надіти малюкові теплі шкарпетки. Дитині нудно сидіти без діла? Його розвеселять забавні водоплавні іграшки. Нехай качечки, рибки і дельфінчики теж погріють лапки, хвостики, плавники.

Інгаляції для дітей

Листя евкаліпта, шавлії або соснові бруньки (1 ст. Ложку заваріть в 1 склянці окропу), ефірні олії ялиці, чайного дерева (2-3 краплі) - це відмінні засоби для проведення парової інгаляції.

Налийте необхідний препарат в інгалятор. Сядьте на стілець і візьміть до себе на коліна дитини. Подихайте цілющими парами. До речі, подібну процедуру можна проводити, навіть якщо вдома немає спеціального пристрою. Коли дитина спить, поставте біля ліжечка миску з завареною травою. Проте яким би чином ви не проводили інгаляцію, стежте за тим, щоб дитина не обпікся (не нахилятися близько над парою) і не пролив на себе окріп!

Під час інгаляції разом з дитиною регулюйте тривалість процедури. Ви вважайте вголос до ста, а малюк нехай повторює. Якщо зіб'ється - поправте!

Розтирання дитини

Розтирання розслаблює м'язи, покращує кровообіг і живлення тканин. Крім того, він відмінно зігріває і допомагає запобігти захворювання дихальних шляхів.

Спочатку злегка розітріть дитині спинку і груди за допомогою махровой рукавиці. Потім нанесіть зігріваючу мазь. Все це бажано робити на ніч. Однак перш ніж надягати піжаму, промокніть звичайної серветкою зайвий жир. Тоді плям на одязі не буде.

Дозвольте дитині полікувати улюблену ляльку, гумового пупса. Дайте йому дитячий крем і масажну рукавицю - нехай відчує себе в ролі доктора.

Шановні батьки!

Головним у вихованні законослухняного громадянина ( у тому числі і як учасника дорожнього руху) для батьків повинен бути принцип «Роби, як я». Щоб дитина не порушувала Правила дорожнього руху, вона зобов'язана не просто їх знати – у неї має сформуватися навичка безпечної поведінки на дорозі. Навіть якщо ви спізнюєтеся, все ж переходьте дорогу там, де це дозволено Правилами; у власному автомобілі дотримуйтеся швидкісного режиму; користуйтеся ременями безпеки й не дозволяйте перебувати дітям до 12 років на передньому сидінні. Приклад батьків буде куди ефективніше, ніж сотні разів повторені слова «не ходи на червоне світло».

Навчайте дітей умінням орієнтуватися в дорожній ситуації, виховуйте потребу бути дисциплінованими на вулиці, обережними й уважними! Знайте, якщо Ви порушуєте Правила дорожнього руху, ваша дитина буде діяти так само!

Пам’ятайте, що ви стаєте учасником дорожнього руху не на проїзній частини вулиці, а ще тротуарі. Тому відправляючись у школу з малюком, поясніть йому, що потрібно бути уважним з перших же кроків, виходячи з під'їзду будинку. Пройдіть із ним увесь шлях і намагайтеся показувати найнебезпечніші ділянки на дорозі. Відзначте ті моменти, які виникають при посадці в громадський транспорт і, особливо, при виході з автобуса або тролейбуса.

Навчіть своїх дітей правилам безпечного переходу проїзної частини дороги!

Разом обговорюйте найбільш безпечні шляхи руху, щодня нагадуйте дитині: ПЕРШ НІЖ ПЕРЕЙТИ ДОРОГУ - ПЕРЕКОНАЙСЯ В БЕЗПЕЦІ!

Поясніть дитині, що зупинити автомобіль відразу - неможливо!

Щоб правильно вибудувати процес навчання, необхідно враховувати психологічні і вікові особливості дітей.

Психологічні особливості дітей

У малюка дошкільного віку обмежене поле зору, тому він не може навіть приблизно визначити відстань до автомобіля, що наближається. Зрозуміти, з якою швидкістю рухається авто, здатний навіть не кожний школяр.

Навіть якщо дитина дивиться на автомобіль, це не значить, що вона його бачить. Захоплений власними думками, переживаннями, часто малюк просто не помічає транспортний засіб.

У перехідному віці виникають інші труднощі - підліткові властиве нехтування небезпекою. Він певен, що з ним не відбудеться те, що трапляється з іншими. І, не дивлячись по сторонах, без остраху виходить на дорогу.

А малята в дошкільному й молодшому шкільному віці взагалі не сприймають автомобіль як погрозу. Для них яка-небудь іграшка, м'яч набагато важливіше здоров'я й життя. Тому існує правило: якщо на дорогу викотився м'яч - чекай дитину. Потреба дітей у русі в цьому віці, яка переважає над обережністю, прагнення грати в будь-яких ситуаціях, невміння швидке оцінити обстановку або прийняти правильне рішення, недостатні знання про джерела підвищеної небезпеки можуть привести до сумних наслідків.

Усі ми живемо в суспільстві, де треба дотримувати певних норм і правила поведінки в дорожньо-транспортній обстановці. Найчастіше винуватцями дорожньо-транспортних випадків є самі діти, які грають поблизу доріг, переходять вулицю в невстановлених місцях, неправильно здійснюють посадку в маршрутні транспортні засоби й висадження з них.

Варто звернути увагу на те, що діти – це особлива категорія пішоходів і пасажирів. Їх не можна міряти тими ж категоріями, що й дорослих, адже для них дослівне трактування Правил дорожнього руху неприйнятне, а нормативний виклад обов'язків пішоходів і пасажирів на недоступній для них дорожній лексиці, що вимагає від дошкільників абстрактного мислення, ускладнює процес навчання й виховання.

От чому із самого раннього віку необхідно вчити дітей безпечній поведінці на вулицях, дорогах, у транспорті й Правилам дорожнього руху, вибираючи форми й методи навчання найбільш придатні для їхнього віку. У цьому повинні брати участь і батьки, і заклади освіти: в дитсадках, школах та інших освітніх установах.

У процесі навчання дітей правилам дорожнього руху, основне завдання батьків і педагогів — сформувати три основні навички поведінки, які допоможуть дитині зорієнтуватися в дорожніх ситуаціях.

1. Навичка зосередження уваги– це межа, перед якою необхідно зупинятися, витримувати паузу, для психологічного орієнтування у зв'язку з переходом у небезпечну зону, а також для адекватної оцінки обстановки не тільки очима, але й думкою.

2. Навичка спостереження– дитина повинна бачити предмети, що оточують її, як рухливі (автомобілі, що рухаються по дорозі) так і нерухливі (автомобілі, що стоять на узбіччі, в кущах і т.д.), що закривають огляд проїзної частини, сприймати їх як потенційну небезпеку.

3. Навичка самоконтролю– ступаючи на проїзну частину, поспіх і сум'яття необхідно залишити на тротуарі, дотримуватись повного спокою й не відволікатися ні на що ті кілька хвилин, які потрібні для переходу дороги.

Пам’ятайте, всі ці поради та, головне, знання Правил дорожнього руху та поведінки на дорогах, допоможуть уникнути небезпечних ситуацій - збережуть Ваше здоров’я та життя!

Обережно, гриби!

Незважаючи на широку профілактичну роботу, численні виступи по радіо та телебаченню, у пресі, загальна кількість отруєнь грибами, особливо дітей, з року в рік не меншає.

Основними причинами отруєнь грибами є незнання відмінностей між їстівними та неїстівними, безпечність при збиранні грибів та порушення правил приготування їх.

Серед людей, які збирають гриби, побутує уявлення про певні ознаки, за якими, вони відрізняють їстівні гриби від отруйних. Як правило, це ознаки хибні.

1. „Личинки комах і равлики не їдять отруйних грибів”.

Пояснення: личинки їдять, як їстівні, такі отруйні гриби.

2. „Якщо у каструлі є отруйний гриб, срібна ложка або монета, опущена у відвар, почорніє”.

Пояснення: потемніння срібла залежить від наявності амінокислот, що містять сірку, внаслідок чого утворюється сірчане срібло чорного кольору. Такі амінокислоти є і в їстівних, і в отруйних грибах.

3. „Якщо голівка цибулі або часнику змінить колір під час приготування грибів, серед них є отруйний".

Пояснення: потемніння цибулі чи часнику можуть викликати як отруйний, так і їстівний гриби, залежно від наявності у них ферменту тирозиназу.

4. "Отруйні гриби викликають скисання молока".

Пояснення: молоко скисає під впливом ферментів типу пепсину і органічних кислот, які можуть міститися як у їстівних, так і в отруйних грибах.

5. "Отруйні гриби обов'язково мають неприємний запах, а їстівні – приємний".

Пояснення: запах смертельно отруйного гриба – блідої поганки не відрізняється від запаху печериці.

6."Усі гриби молодими їстівні".

Пояснення: бліда поганка однаково отруйна як молодою, так і старою.

Отже, єдина можливість грибника виключити помилки – це знання за атласом їстівних та неїстівних грибів, а також практичний досвід. Для отруєння не обов'язково саме з’їсти поганий гриб, просто досить потримати в руках бліду поганку, а потім цими ж руками збирати і їсти ягоди. Отруєння може спричинити споживання нормальних гриб, що ростуть у несприятливих екологічних зонах: наприклад, бувають випадки отруєння печерицями, що росли уздовж транспортної магістралі (вони акумулювали у собі отрути з вихлопних газів). Навіть абсолютно їстівний гриб, будучи концентрованим білковим субстратом, може спричинити важкі шлунково-кишкові розлади у дітей і дорослих з порушенням системи травлення.

Перші ознаки отруєння можуть виникнути у проміжку від кількох годин до 3 діб після вживання грибів у їжу. При перших симптомах отруєння – нудоті, блювоті, запамороченні, поносі тощо негайно потрібно звернутися до медичного закладу. Самолікування у випадках отруєння грибами ніколи не дає позитивного результату.

Попередження дитячого травматизму під час відпустки батьків

Шановні батьки!

Щоб не допустити травмування дитини під час вашої відпустки, щоб не зіпсувати довгоочікуваний відпочинок, закликаємо вас відповідально поставитися до наступних рекомендацій:

- під час перебування на свіжому повітрі в літній день захищайте голову дитини панамою;

- регулюйте перебування дитини під сонцем, щоб запобігти опікам шкіри;

-користуйтесь спеціальними спреями та захисними кремами для захисту від ультрафіолетового опромінення;

-дозуйте перебування дитини у воді; щоб організм не зазнав переохолодження;

-не залишайте дитину біля водойми без нагляду;

-не дозволяйте дитині купатися та стрибати у воду в неперевірених місцях;

-для купання обирайте не засмічені місця з твердим дном, без водоростей та мулу;

-не дозволяйте дитині запливати на глибину, яка перевищує її зріст , на гумовому матраці чи іграшці без супроводу дорослого;

-забороняйте самостійно користуватися човном, плотом;

-не допускайте надмірних пустощів у воді (не можна зненацька лякати, утримувати одне одного під водою, жартома кликати на допомогу);

-забороняти ходити до лісу без супроводу дорослого родича;

-під час перебування з дитиною в лісі не збирайте та не вживайте незнайомі ягоди, рослини та гриби;

-не розводьте в лісі багаття; а за необхідності розмістіть вогнище на відкритому місці; після використання ретельно залийте водою та засипте землею всі залишки;

-обстежте місця установки намету з метою уникнення небажаної зустрічі зі зміями, бджолам, мурахами, павуками;

-для походу в ліс одяг дитини підбирайте таким чином щоб оптимально захистити її від комах, кліщів та іншої небезпеки;

-не засмічуйте навколишнє середовище та не залишайте після себе жодних слідів свого перебування.

Обережно: сонячний удар!

Після холодної зими так хочеться, щоб малюк скоріше набрав­ся сил, відпочив від теплих шапок і шуб, наївся фруктів та ягід і, звичайно, засмаг.

Сонячні ванни в помірних дозах дуже корисні. Наприклад, це найкращий спосіб профілактики рахіту і стимулятор вироблення організмом вітаміну Д. Але не забувайте, що сонце може бути не тільки корисним, добрим і теплим. Часто саме прагнення батьків дати дитині якомога «більше сонечка» призводить до таких непри­ємних наслідків, як сонячний, тепловий удар або сонячний опік.

Сонячний удар виникає за сильного перегрівання голови дити­ни. До цього може призвести навіть не дуже тривале перебування на сонці з непокритою головою. Саме тому слід обов'язково одяга­ти дитині панаму.

Як визначити?

У малюка може з'явитися як млявість, так і надмірне збуджен­ня, обличчя червоніє, підвищується температура, болить голова, може виникнути нудота або блювота, порушення серцевого ритму. Ознаки важкого стану — холодний піт, втрата свідомості.

Навіть 1,5-2-річний малюк може дати зрозуміти, що йому по­гано, почавши вередувати, скаржитися на біль. Але як розпізнати симптоми сонячного удару в немовляти? Адже у зовсім маленької дитини його може викликати навіть короткочасне перебування під палючим сонцем. Першза все вас маєнасторожитибудь-яказміна поведінки дитини: як сонливість, так і плач, відмова від їжі підвищення температури тіла до 39-40оС. Якщо вчасно не надати допомогу, стан може погіршитисясудимимиі втратоюсвідомості»

Що робити?

Викличте «швидку допомогу», а поки вона їде:

► негайно перенесіть малюка в затінок, прохолодне місце.

► простежте, щоб у разі блювоти він не захлинувся блювотними масами — для цього потрібно повернути голову набік;

► спробуйте знизититемпературу тіла, роздягнітьдитину,покладіть на чоло вологийрушник, обітрітьмокроюпелюшкою»Дуже важливо, щобвода для обтирання побула занадтохолод­ною. Краще, якщо вонабуде кімнатноїтемператури.Крижанавода може призвести доспазму судині погіршити стан.Не на­магайтеся знизититемпературутіла дитини жарознижуваль­ними пігулками, свічками,сиропамиу цьому випадкувонинеефективні;

► дайте дитині випити води. Часто, невеликими порціями.

Підступність сонячногоударуполягає ще й у тому, що незавжди він проявляється відразу, й часто перші ознаки виникають через 6 -8 годин після перебування на сонці.

Тепловий удар виникаєвнаслідок(чільного перегріву ізневод­нення всього тіла, а малюкичерепнедостатньо розвиненутерморе­гуляцію схильні до нього набагато більше, ніж дорослі. Тепловий удар можна отримати не обов'язково перебуваючи на сонці.До­сить задушливого, не провітреного приміщення або занадтотеп­лого одягу.

Як визначити?

Шкіра спершу червоніє,потімрізко блідне, синіють губи,ма­люк практично не потіє, температура тіла підвищується до 40°С, виникає задишка, нудота, почастішання пульсу, може бутидіа­рея. Важкі прояви — судоми, втрата свідомості. Одна з основних небезпек, якими загрожує теплоті (і удар, — зневоднення орга­нізму.

Що робити?

Викликати «швидку допомогу» - перший крок батьків у та­кій ситуації. До приїзду швидкої потрібно:

► перенести дитину в прохолодно місце;

► знизити температуру тіла, обтерши прохолодною водою, по­клавши на голову мокрий рушник.

Безумовно, знання симптомів і прийомів долікарської допомо­ги необхідні. Але значно більше потрібно вміти зробити так, щоб ці навички не довелося застосовувати на практиці, тим більше щодо власної дитини. У цьому немає нічого складного.

Не слід намагатися забрати з пляжу «все сонячне світло». До речі, ваш малюк набагато краще засмагне, якщо буде грати в тіні парасольки або під навісом. Пустуна захистить панама з широки­ми полями і сонцезахисний крем. А від 10 до 16-ї години в розпал літа краще знайти більш безпечне, ніж пляж, місце для розваги.

Не страшно, якщо дитина відмовилась у спеку від супу і бул­ки. Легкі фрукти і необмежена кількість компоту, морсу і звичай­ної води — саме те, що потрібно у спеку.

Ось такі прості правила допоможуть вам і вашому малюкові подружитися із сонечком.

Правила поведінки на воді для дітей та батьків

Літо — прекрасна пора, коли стовпчики термометрів показують понад 25 градусів. Вода в річках, озерах, водоймах і морі поступово прогрівається і відкривається пляжний сезон. А це означає, що не буде зайвим ще раз обговорити всі правила поведінки на воді для дітей, адже саме вони найчастіше наражаються на небезпеку.

НЕБЕЗПЕКА НА ВОДІ: ЯК УБЕРЕГТИ ДИТИНУ

Якщо ви хочете, щоб ваш відпочинок біля водойм, озер і на морі приносив тільки користь і позитивні емоції, необхідно знати правила поведінки на воді для дітей влітку і обов’язково провести з ними профілактичну бесіду. Слід розповісти їм, до яких наслідків можуть привести нехтування порадами дорослих і власна неуважність.

У першу чергу дітей слід попередити, що:

• Купатися у водоймах закритого типу, де немає облаштованих пляжів і рятувальників, заборонено;
• Наближатися близько до води і заходити в неї можна тільки під наглядом дорослих;
• У тих місцях, де поблизу знаходиться вивіска про заборону купання, купатися не варто, так як це може призвести до сумних наслідків;
• Запливати за буйки, навіть якщо дорослі знаходяться поблизу, не потрібно;
• Слід бути акуратним у воді і не плавати на глибині, понад росту дитини;
• У малознайомих місцях пірнати також строго-настрого забороняється, так як це може призвести до травм.

Правила поведінки на воді для дітей створені не просто так і про це повинні знати кожна дитина і її батьки. Дотримання цих правил — це запорука здорового і безпечного відпочинку. Безпека на воді для дітей повинна в першу чергу створюватися саме батьками, так як тільки вони несуть повну відповідальність за здоров’я і життя їхньої дитини.

ЩО ПОВИННІ ЗНАТИ БАТЬКИ ПРО КУПАННЯ ДИТИНИ

Не тільки дитина повинна знати правила безпечної поведінки на воді для дітей. Кожен дорослий також повинен бути ознайомлений з ними і не допускати до водойм своїх чад у разі:

• Підвищеної температури у дитини;
• На шкірних покривах дитини спостерігається алергічний висип, гнійничкові освіти, відкриті рани (в даному випадку купання може спровокувати проникнення інфекції в організм);
• Дитина щільно поїла (після трапези має пройти мінімум півгодини).

Крім того, пам’ятка поведінки на воді для дітей також включає безпечний час перебування в водоймах. Якщо вода тепла, то можна купатися близько 30 хвилин, не більше, якщо прохолодна — 5-7 хвилин. Це допоможе уникнути переохолодження тіла і можливих наслідків цього.

Відпочинок біля водойм, озер і на морі — це не тільки користь, але і велика небезпека. Тому безпеку дітей на воді в літній період повинна дотримуватися як ніколи.

ЯКІ ЩЕ ІСНУЮТЬ ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ НА ВОДІ ДЛЯ ДІТЕЙ

Кожні батьки повинні забезпечити безпеку на воді для дітей. Тому вони заздалегідь повинні проінформувати їх про те, що не можна:

• Стрибати у воду з вишок і інших будь-яких підвищень;
• Спонтанно пірнати і хапати когось за руки і ноги, так як це може призвести до нещасного випадку і нанесення численних травм пірнати жартівнику;
• Купатися на плавзасобах в разі їх пошкодження, наявності шторму і хвиль, при сильному вітрі і дощі;
• Купатися в спекотні дні без головних уборів, це може привести до сонячного удару.

Обговорювати правила безпеки на воді з дитиною необхідно заздалегідь — за 1-2 дні до відвідин водойми, а не під час відправлення. Так як дитина, відправляючись купатися на море, як правило, знаходиться в сильному емоційному збудженні і може не запам’ятати всю необхідну інформацію.

ДИТИНА НАКОВТАЛАСЯ ВОДИ — ЩО РОБИТИ?

У разі якщо ви проінформували свою дитину про правила безпеки на воді для дітей, але він знехтував ними і під час ігор наковтався багато води, то слід спочатку заспокоїти дитину, винести з води, дати трохи часу їй, щоб вона добре відкашлялася, а після обов’язково потрібно дати теплої води (наприклад, чай).

Не можна в цей момент сварити дитину і починати заново розповідати про техніку безпеки на воді, так як це може викликати у неї сильне хвилювання, яке в свою чергу може стати причиною психічного розладу. Наприклад, у дитини може розвинутися страх перед водою.

Правила поведінки на воді для дітей — пам’ятка для дорослих. Вони також повинні їх дотримуватися. По-перше, це необхідно для того, щоб не показувати поганий приклад дітям, по-друге, щоб зберегти своє здоров’я і життя.

У ВУХО ПОТРАПИЛА ВОДА — ПОСЛІДОВНІ ДІЇ

Безпечна поведінка на воді для дітей — це, перш за все, страховка від нещасних випадків. При пірнанні в вухо може потрапити вода і викликати серйозні ускладнення зі слухом. Тому, якщо дитині у вухо потрапила вода, не слід змушувати її стрибати на одній нозі. Цей метод не завжди приносить позитивні результати.

А потрібно:

• Заборонити дитині пірнати;
• Покласти невеликий шматочок сухої і чистої вати в вушне отвір, в яке потрапила вода;
• Укласти дитину на бік із закладеним вухом так, щоб воно прилягало до подушки (скрученого рушника чи ковдри), а не навпаки. Це посприяє швидкому і безпечному витікання води.

У разі якщо дитина скаржиться на сильний пульсуючий біль в області вуха, не варто відкладати візит до фахівця, так як такі симптоми є ознакою розвитку запальних процесів, які можуть спричинити за собою погіршення слуху.

І запам’ятайте, вода не така вже й безпечна, як здається на перший погляд. Вона може заподіяти багато шкоди, особливо, якщо з нею не дружити. Саме тому дуже важливим є дотримання техніки безпеки на воді для дітей.

Безпека дітей на воді в літній період лягає повністю на плечі їх батьків. Вони повинні ретельно стежити за своїми дітьми, де б вони не знаходилися — будь-то знайомі місця, чи ні!

Обережно! Кліщі!

Після довгої зими, ледь наступають перші теплі дні, всі ми прагнемо на природу: подихати свіжим повітрям, поміркувати в тиші і спокої, а також запастися щедрими дарами природи. При цьому з настанням сезону ми заздалегідь запасаємося спреями від комарів, оновлюємо знання про отруйні гриби та рослини, ретельно готуємося протистояти небезпекам, що підстерігають нас у лісі. Щоб лісова прогулянка залишила тільки приємні спогади, нагадаємо про ще одну небезпеку, яка може загрожувати непідготовленій людині. Це - лісові кліщі.1

Найнебезпечніший період - травень-червень, у цей час лісовий кліщ найбільш активний. Взагалі ж час їх активності триває з квітня по вересень. Варто знати, що в спекотну погоду, а також на відкритих місцях, які прогріваються сонцем, їх зазвичай не буває. Лісовий кліщ вважає за краще обирати вологі тінисті ліси з багатим підліском і обширними заростями трави. Полювати вони воліють у похмуру погоду, при температурі близько 20 градусів, особливо ж активні перед дощем.

Вони не сидять на верхніх гілках дерев, як дехто вважає, а навпаки - розміщуються на рівні підліска, влаштовуючи засідку на травинках і гілках дрібних чагарників, що ростуть уздовж стежок. Як тільки стежкою проходить людина або тварина, лісовий кліщ тут же чіпляється за свою жертву.

Потім йому потрібен час, щоб знайти зручне місце для присмоктування. На людині улюбленими місцями кліщів є голова, район ключиць, пахви і пахові складки. Саме там їх слід шукати в першу чергу в разі підозри, що ви могли підхопити кліща.

Серед найнебезпечніших інфекцій, що передаються цими комахами - енцефаліт, а також хвороба Лайма, які протікають дуже важко, дають безліч важких ускладнень і навіть призводять до летального результату.

Це треба знати

Куди найчастіше присмоктується кліщ ?

Причепившись до одягу людини, кліщі переповзають на тіло і присмоктуються до місць з найбільш тонкою шкірою. Найчастіше, як уже вказувалось: за вухами, на шиї, під пахвами, в паховій ділянці.

Чи можна не помітити напад кліща ?

Кліщ разом зі слиною виділяє анестезуючу рідину, що робить укус практично безболісним, і тільки через декілька годин виникає відчуття болю. Дорослих кліщів, що присмокталися, як правило, можливо помітити через 2-3 дні: в місці наявності кліща з’являються припухлість, свербіж, почервоніння, сам кліщ збільшується у розмірах. Нападають і зовсім маленькі, майже прозорі німфи (статевонезріла стадія кліща), чого людина може й не помітити.

Кліщ присмоктується протягом 15-20 хвилин. Якщо його помітити одразу, буде легше видалити. Чим більше часу пройшло від присмоктування кліща, тим більша вірогідність зараження.

Що робити, якщо на людину напав кліщ ?

Якщо до тіла людини присмоктався кліщ, слід якомога швидше його зняти. Якщо є така можливість, слід звернутись до травмпункту, де кліща видалять, оброблять місце укусу, нададуть рекомендації.

Чи можна видалити кліща самостійно ?

При відсутності можливості звернутись до медичного працівника, видалення проводять самостійно: змастивши рясно кліща олією, розхитуйте його пальцями, обгорнутими марлевою серветкою, пінцетом чи петлею з нитки, яку слід закріпити між хоботком кліща та шкірою людини, слід повільно його видалити разом з хоботком. Після видалення кліща місце присмоктування змастити 3% розчином йоду, спиртом або одеколоном. Якщо хоботок залишився в ранці, його видаляють стерильною голкою. Після видалення слід ретельно вимити руки з милом.

Що робити з видаленим кліщем ?

Видаленого кліща слід помістити на шматок вологої марлі у флакон, пробірку, інший чистий скляний посуд, щільно закрити кришку і, при можливості, здати до найближчого лабораторного центру Держсанепідемслужби для проведення аналізу на наявність збудників інфекції. За затвердженими методиками лабораторному дослідженню підлягають лише статевозрілі, живі та непошкоджені кліщі. Критерієм відбору кліщів для дослідження є також кількість крові в тілі кліща, що залежить від термінів перебування на тілі людини.

Чи потрібне спостереження за станом здоров’я після видалення кліща ?

Всім особам, що потрапили під напад кліща, рекомендується проводити щоденно термометрію протягом двох тижнів і стежити за самопочуттям. У разі появи будь-яких ознак захворювання: підвищення температури тіла, почервоніння, припухлості на шкірі в місці укусу звертатись до лікаря-інфекціоніста.

Як захистити себе від нападу кліщів ?

При відвідуванні місць, де можуть бути кліщі, рекомендується: - одягатися в світлий однотонний одяг з довгими рукавами, який щільно прилягає до тіла, щоб було легше помітити кліщів. Голову слід покривати головним убором; - проводити під час прогулянки само- та взаємоогляди через кожні 2 години та ще раз вдома. Особливо ретельно потрібно обстежувати ділянки тіла, покриті волоссям; - звільнити від сухої трави, гілок, хмизу в радіусі 20-25 м місце для привалів, нічного сну на природі; - вдома одразу змінити одяг, білизну, ретельно їх оглянути, випрати та випрасувати. Не можна залишати цей одяг біля ліжка чи спати в ньому. Витрушування одягу не позбавляє від кліщів; - якщо разом з вами на природі перебував ваш пес – його теж слід оглянути на наявність кліщів до того, як впустити до помешкання. - використовувати репеленти (засоби, що відлякують кліщів). Препарати слід купувати в аптечній мережі, наносити відповідно до інструкції. Користуватись репелентами слід з урахуванням особливостей свого організму. При виникненні алергічних реакцій необхідно звертатись до лікарів.

Природа нам дарує здоров’я і душевну втіху, але карає за легковажність Пам’ятайте про це!

Перша допомога дитині при укусах комах

З настанням літа нас і наших дітей підстерігають такі неприємності, як укуси комах.

Як захистити дітей від негативних наслідків укусів?

Як уникнути алергічних реакцій?

Укуси комах — комарів, бджіл, ос, шершнів, гедзів, бліх, кліщів і павуків особливо поширені серед дітей, які часто перебувають на вулиці. Зазвичай укус викликає поява червоної плями з невеликою ранкою, іноді кровоточить, а також невелику пухлину.

Воші зазвичай поширюються при тісному контакті людей. Це — дрібні комахи, вони рухаються швидко і часто невиразні неозброєним оком. Їх яйця виглядають як білі або сірі крихти на одязі або на волоссі. Самі укуси не дуже болючі, майже не помітні, але вони викликають інтенсивне свербіння, і дитина може подряпати шкіру при розчісуванні. На місці укусів з’являється гній, розпухають і розм’якшуються лімфатичні вузли. Якщо розчесаних ділянок багато, у дитини може підвищитися температура.

Блохи викликають появу червонуватих пупиришків на руках, ногах, шиї або на закритих частинах тіла, що стикаються з треться одягом.

Укуси кліщів часто нагадують великі родимки, на них часто і утримується комаха. Лосині кліщі є меншими за звичайні кліщів, вони схожі на невеликі темні бульбашки. Якщо кліщ вже відстав від шкіри, то на місці, де він впроваджувався, залишається червона пляма або пухлина. Іноді, наприклад при хворобі Лайма (передається через лосиних кліщів, а переносниками є лосі або польові миші), може виникнути пляма з червоним центром, з білим кільцем навколо місця укусу, навколо якого розташовано ще одне червоне кільце або просто червона розширюється зона.

Після укусів комарів виникають пухирі, вони сильно сверблять.

Бджоли, оси, шершні жалять боляче і пекучо, місце укусу оточене пухлиною. Зазвичай ці комахи залишають жало лише на відкритому місці тіла.

У більшості випадків укуси комах не повинні завдавати занепокоєння батькам, але вони повинні стежити за появою супроводжуючих укус симптомів. Іноді спостерігаються і серйозні ускладнення. Сюди відносяться алергічні реакції: почервоніння шкіри, свербіж у вухах, в роті, в очах, кашель, інші алергічні реакції.

Діти, які незвично реагують на укуси комах, наприклад, на укусу бджоли, часто мають до них підвищену чутливість, їх імунна система надмірно реагує на такі укуси або укусу.

Таких дітей слід тримати подалі від потенційно небезпечних для них місць (ліси, узлісся, яри), де є скупчення комах.

УВАГА: Укуси комарів, мурах або гедзів можна лікувати вдома, промивши уражене місце водою з милом, приклавши лід або холодний компрес, щоб зняти біль і свербіж.

Укусу шершня, оси, бджоли може бути більш серйозним, особливо коли мова йде про множинних ужалениях або спостерігаються додаткові симптоми типу почервоніння шкіри, сильної пухлини, кропив’янки, нудоти або утрудненого дихання. При одиночному ужалении і відсутності додаткових симптомів місце ураження для нейтралізації отрути покривають пастою з води і порошку, використовуваного для розм’якшення м’яса. Потім слід промити це місце водою з милом. Корисно прикласти лід для зменшення свербежу та накласти пов’язку для попередження інфекції.

Особливу примітка про ужалении бджолами. жало з отрутою може залишитися в шкірі. Його потрібно видалити пінцетом так, щоб не натискайте на неї, в іншому випадку отрута проникне в тіло.

Мабуть, найбільше дитини влітку турбують комарі. Укуси комарів викликають сильне свербіння, діти постійно сверблять, стають вередливими, погано сплять. Як хоч трохи полегшити їхні страждання? Щоб зменшити свербіж, протріть укушені місця спиртом або одеколоном. Перед поїздкою за місто заздалегідь приготуйте крем, лосьйон або інші відлякують комарів кошти. Перед виходом на прогулянку змажте обличчя, шию, руки, ноги дитини цими рідинами. Може бути, на цей раз дитині пощастить і комарі облетять його стороною.

ОБЕРЕЖНО. Слід якомога швидше інформувати лікаря, якщо:

 Навколо місця укусу виникла значна пухлина;

 Протягом тижня після укусу утримуються висока температура, головний біль, сонливість або інші симптоми;

 У місцях укусу з’явився гній;

 На шиї або інших частинах тіла спостерігається здуття лімфатичних вузлів;

 Виявлено воші в волоссі;

 Виявлено укуси бліх;

 Виявлено укуси клещей.- соленопсісамі.

Відразу ж інформуйте лікаря, якщо у вашої дитини будуть виявлені ознаки втрати свідомості або така слабкість, що він не може рухатися.

Якщо лікаря немає, не чекайте. Відразу ж відправте дитини в лікарню. Всі зазначені симптоми можуть бути ознаками того, що у дитини шоковий стан.

У більшості випадків все, що потрібно — це промивання місця укусу водою з милом, накладення льоду або холодного компресу і, нарешті, покриття місця укусу чистою пов’язкою.

Якщо мова йде про укуси бліх. то слід оглянути домашніх тварин і знищити у них комах.

Дуже ретельно слід лікувати укуси кліщів. Якщо лікар поблизу, то краще все це зробити з його допомогою.

Укусу осою, бджолою і шершнем. Лікар відразу докладе лід, щоб зменшити пухлину, призначить антигістамінні препарати, щоб уникнути появи свербежу. У більш серйозних випадках, пов’язаних з шоком, він накаже ін’єкції етінефріна. Можливо, лікар призначить дитині кисень.

Воші. Лікар випише спеціальний медичний шампунь або крем. Запропонує прокип’ятити весь одяг, щітки та інші речі, які могли стикатися з вошами. Блохи. Для полегшення сверблячки лікар може призначити антигістамінні препарати і дасть інструкції, в тому числі рекомендації про безпечні обприскувачах для дезінфекції приміщення.

Гедзі. Лікар може призначити антигістамінні препарати для полегшення сверблячки або антибіотики, якщо укуси інфіковані.

Кліщі. Лікар проведе аналізи, щоб упевнитися, що дитина не захворіла будь-якої серйозної хворобою, рознощиком якої є різні види кліщів. Якщо такі захворювання поширені у вашій місцевості, лікар може призначити антибіотики або інші засоби, в залежності від стадії захворювання.

Безпека дитини на вулиці

Проїжджа частина

Уже з такого віку важливо і потрібно пояснювати дитині, що таке світлофор і яке світло говорить пішоходам про те, що можна йти, а яке забороняє. Повторюйте цю інформацію навіть тоді, коли у вас складається відчуття, що ще рано. Так, малюк ще сидить у візочку, але кожен раз, коли ви проїжджаєте повз світлофора і переходите через дорогу, говоріть йому про правила.

Акцентуйте увагу на тих моментах, коли хтось переходить дорогу на червоне світло. Пояснюйте, що це небезпечно, неправильно, і повторювати таку поведінку ні в якому разі не можна. У міру дорослішання пояснюйте можливі наслідки, так як це набагато дієвіше, ніж просто заборона.

Багато дітей дуже рано починають прагнути до самостійності і не хочуть ходити за руку. На проїжджій частині це неприпустимо, в пішохідній зоні ви повинні бути впевнені, що малюк не вибіжить на дорогу, і відповідно завжди бути уважними і триматися в безпечному радіусі. У дворі будинку пояснюйте дитині, яка тільки почала ходити, що якщо далеко їде машина, потрібно відразу ж стати на тротуар.

Самокати, велосипеди та інший дитячий транспорт

Коли дитина починає самостійно освоювати свій перший транспорт, варто використовувати спеціальний захист на лікті, коліна та, обов'язково, шолом. Завжди тримайте дитину у полі зору: по-перше, потрібно постійно нагадувати, що не можна виїжджати за межі двору і на проїжджу частину; по-друге, дитина ще не розуміє, що таке небезпека і легко може наїхати на іншу дитину.

Автомобіль, громадський транспорт

У громадському транспорті малюк обов'язково повинен сидіти на руках або стояти, міцно тримаючись за поручень. В автомобілі використовуйте автокрісло або ж, в крайньому випадку, спеціальний утримуючий пристрій. Можна також наклеїти на заднє скло машини спеціальний знак, який попереджає інших водіїв, про те, що в салоні дитина.

Незнайомці

З маленького віку пояснюйте дитині, що не можна розмовляти з незнайомими людьми:

• Вони не можуть, не мають права забирати її ні з майданчика, ні з дитячого садка, ні з курсів, ні зі школи.
• Ніхто не може чіпати її без присутності батьків і без її дозволу. У цьому пункті варто звернути увагу батьків, що ніколи не можна соромити дитину, якщо вона починає плакати, коли незнайома бабуся/тітка щипає вашого малюка за щічку. Дитина повинна розуміти, що тіло тільки її, і ніхто не може без дозволу доторкатися до неї. Дуже бажано, щоб і батьки, і родичі без реальної необхідності не порушували цей закон, тобто, якщо дитина не хоче, щоб її обіймали, поважайте це бажання і нічого не робіть через силу. Це один з методів убезпечити малюка в майбутньому від дитячого насильства, в тому числі і в колі сім'ї. Так дитина зможе навчитися розрізняти, що добре, що погано і вчасно реагувати на небезпеку.
• Не можна брати ніякі солодощі або подарунки у незнайомців, сідати в машину, йти в під'їзд і т.п.
• Можна і потрібно кусатися, дряпатися, чинити опір і голосно кричати: "Це не мій/моя тато/мама/бабуся/дідусь!", якщо дитину силою намагається відвести незнайомець. Фраза "Рятуйте!" з вуст малюків може не спрацювати, так як маленькі хитруни часто використовують її і зі своїми батьками, коли один з них робить не так, як вони того хочуть.
• Навчіть малюка говорити "ні" будь-яким проханням і пропозиціям, що надходять від незнайомої людини, особливо, якщо дитина привчена до слухняності.

Вулиця та тварини

Пояснюйте малюкові тактику поведінки з тваринами. По-перше, що не варто без дорослих підходити до незнайомих кішок та собак; по-друге, що не можна робити різких рухів і лякати тварин; по-третє, що з тваринами треба поводитися акуратно, не ображати їх. Ну і, звичайно ж, не варто залишати без нагляду малюка на усіляких гойдалках, гірках, сходах. Навіть якщо ваша дитина вже досить впевнено почуває себе на цих атракціонах, краще бути напоготові, щоб вчасно підстрахувати або попередити про небезпеку.

Якщо дитина загубилася

• Дуже важливо, щоб дитина знала своє ім'я, прізвище і вік. В кишені у малюка завжди повинен бути листок з адресою місця проживання, телефонами батьків і друзів. Старшим дітям варто вивчити цю інформацію.
• Правила "стій, де стоїш" і "кричи і клич батьків" працюють в торговому центрі і інших людних місцях. Акцентуйте увагу малюка, що ні в якому разі не можна йти з незнайомцями, а в разі, якщо його намагаються відвести, кричати фрази, про які ми говорили раніше або, наприклад, "Ти чужий, я тебе не знаю!".

Розмовляйте з малюком частіше, пояснюйте різні ситуації і правила поведінки, а не просто забороняйте. І нехай всі знання залишаться для вас лише теорією!

Обережно: відкриті вікна!

Починається літо, приходить спека. Мешканці багатоповерхівок починають відкривати вікна і в засобах масової інформації знову з’являються повідомлення про дітей, які випали через відкриті вікна.

Таке відбувається щороку: з настанням літа різко зростає число подібних нещасних випадків з дітьми.

Варто проаналізувати: чому, з яких причин це відбувається?

По-перше, вікно завжди є дуже привабливим для дитини. Усі діти люблять дивитися у вікно, адже за вікном стільки усього цікавого. Малюки дуже допитливі та жваві, їм цікаво все, що відбувається навколо. Коли дитина навчилася самостійно залазити на диван, ліжко - вона обов’язково захоче піднятися і на підвіконня.

Батькам малюків до двох років навіть в голову не приходить думка, що дитина може опинитися на підвіконні, адже самостійно відкрити вікно маля в такому віці ще не може. А коли трапляється нещастя — буває вже пізно щось гадати.

Діти старші двох років вже розуміють, що до вікна можна підставити стілець, забратися на нього — і тоді буде видно, що відбувається за вікном. Підійнявшись на підвіконня, вони знаходять ручку, з цікавістю її крутять. І тут вікно відкривається. Добре, якщо у процесі всіх цих дій поруч все ж таки опиниться дорослий. А якщо ні?...

Досить часто батьки самі ставлять дитинча на підвіконня, щоб воно подивилося на те, що відбувається за вікном. Це провокує маля на самостійні кроки у цьому ж напрямку. Швидко зреагувати в такій ситуації буває досить складно, особливо якщо дорослі у цей момент зайняті домашніми турботами.

Найнебезпечніший вік - від одного до чотирьох років. За статистикою, саме діти цього віку найчастіше випадково випадають з вікон. Причому, якщо крихітки до двох років, як правило, забираються на вже відкрите вікно, то діти старші, часто, самі відкривають стулки.

Крім того, нерідкі випадки, коли з вікон випадають і старші діти, аж до десяти років.

Травми, отримані при падінні з висоти, відрізняються надзвичайною тяжкістю та складністю. Найбільш характерні переломи хребта, тазу, нижніх кінцівок (приземлення на ноги); переломи зводу черепа, шийного відділу хребта (приземлення на голову); численні переломи ребер, переломи хребта, верхніх кінцівок (приземлення на бік і на спину). Одночасно з переломами можуть бути тяжкі закриті ушкодження внутрішніх органів (розриви аорти, печінки, відрив жовчного міхура, розрив селезінки і таке інше). Як правило, швидко розвивається картина травматичного шоку.

Дитину, яка впала з висоти, не можна чіпати, слід негайно викликати „Швидку допомогу” за телефоном „103”. При цьому до дитини слід ставитися, як до постраждалого з переломом хребта. Ні в якому разі не можна переносити дитину на руках або на ковдрі!

У абсолютної більшості дітей, які випадково випадають з вікон, люблячі та дбайливі батьки. А причинами випадання дітей переважно стають неуважність дорослих, які залишають малюків без контролю та забувають зачиняти вікна на період своєї відсутності.

Проте з появою в сім’ї дитини батьки повинні передбачити все.

В першу чергу, слід враховувати недоліки сучасних пластикових вікон. Насправді: через пластикові вікна діти падають значно частіше, ніж через дерев’яні. Пластикові вікна зберігають тепло та забезпечують комфортні умови для життя дитини. Але в той же час усім відомо, що такі вікна відрізняються легкою роботою фурнітури, не мають шпінгалетів, клямок. Фурнітура пластикового вікна працює настільки легко, що навіть дворічній дитині буде під силу його відкрити.

Пластикові вікна не мають кватирки і тому відкриваються широко, зазвичай на них установлена москітна сітка, що створює у дітей та часто і у батьків, помилкове враження про безпеку.

Насправді москітна сітка - найпідступніша частина відкритого вікна. Вона тільки збільшує ймовірність випадання, оскільки створює видиме обмеження віконного простору, створює у дитини відчуття безпеки. Але конструкція москітної сітки та її кріплення не розраховані на навантаження, яке чинить на неї дитина. Навіть додаткові посилені кріплення не допоможуть, тому що полотно сітки в алюмінієвій рамці кріпиться за допомогою гумового шнура, який також при докладанні зусилля на полотно, виходить із паза. Сітка не витримує ваги дитини та випадає з вікна разом з малям. Москітна сітка - це лише ілюзія безпеки, її функція - захищати приміщення від літаючих комах.

Насправді убезпечити дитину реально. Це можна зробити самостійно, наприклад, зняти ручку з вікна або повісити у верхній частині вікна ланцюжок, як на дверях. Вийде не дуже гарно - головне, щоб це було надійно. Ще можна заставити все підвіконня квітами, повісити щільні штори або взагалі не відчиняти вікон.

Звичайно ж, можна піти і таким шляхом, але можна вибрати простіший та безпечніший шлях: встановити на пластикові вікна спеціальні замки, які пропонують працівники з установки пластикових вікон. На сьогодні виробники вікон повністю усвідомили усю серйозність ситуації та запустили у виробництво „дитячі” замки на вікна.

Та найголовніше: не забувайте про те, що жоден замок не здатний замінити пильності та уваги батьків.

Отже, правила безпеки для батьків:
приберіть меблі від вікон, з яких дитина змогла б забратися на підвіконня;
встановіть на вікна замки або обмежувачі відкривання;
ніколи не ставте дитину на підвіконня;
з раннього віку пояснюйте дитині, що залазити на підвіконня дуже небезпечно;
дитина повинна завжди знаходитися у полі зору дорослої людини;
коли ви залишаєте маленьких дітей з малорухливими дідусями або бабусями, вживайте додаткові заходи безпеки, тому що дитина пересувається по квартирі набагато швидше за літню людину;
ніколи ні на хвилину не залишайте дитину наодинці в кімнаті, де відчинено вікно.

Шановні батьки! Не залишайте своїх малюків без нагляду. Потурбуйтеся про те, щоб шлях до вікон в квартирах та будинках для дитини був недосяжний. Пам’ятайте: найстрашніше - це втратити дитину через власну халатність

З появою на світ маленької людини перед її батьками постають різноманітні і складні завдання, зокрема найголовніше, — щоб дитина росла здоровою. Але травми у дітей, на жаль, трапляються досить часто.

Профілактика дитячого травматизму

Найчастіше це побутовий травматизм. Йдеться про ушкодження, які діти отримали вдома, у дворі чи в саду. Вони бувають різні. Найнебезпечніші — опіки полум’ям, хімічними речовинами і падіння з висоти. До побутового травматизму найчастіше призводить недостатній догляд за дітьми з боку батьків. Залишені у доступному для малят місці голки, цвяхи, леза бритв можуть стати причиною травми, а іноді — і смерті. Це стосується і газових плит, оголених проводів електромережі, відчинених вікон, сходів… За свою необачність батьки іноді дуже дорого розплачуються.

Дошкільнята намагаються позбутися нагляду дорослих, охоче граються на повір’ї зі своїми ровесниками. Тому необладнані дитячі майданчики, захаращені двори, відкриті люки, канави, несправні ліфти, поруччя сходів, несправні велосипеди не огороджені ділянки, де проводяться ремонті роботи теж дуже небезпечні. Часто діти падають з висоти: балконів, драбин, дерев, що теж призводить до тяжких травм.

Діти різного віку інколи торкаються неізольованих проводів, оголених контактів електропроводів, вставляють у розетки шпильки, цвяхи і нерідко отримують опіки та ушкодження тканин тіла електричним струмом. Таким чином, очевидно, що єдиним винуватцем усіх пошкоджень у немовляти є недбалість або неуважність дорослих.

Для того щоб уберегти дітей від опікових травм, дорослі повинні дотримуватися наступних правил безпеки:

- суворо стежити за тим, щоб під час прийому гарячої рідкої їжі діти не перекидали на себе чашки, тарілки і т.п.;

- з підвищеною увагою і обережністю переносити посуд з гарячою рідиною в місцях квартири (або дитячих установ), де раптово можуть з’явитися діти;

- не дозволяти дітям перебувати поруч під час приготування їжі, миття посуду, прання білизни, прасування;

- ховати в недоступних місцях сірники, запальнички;

- зберігати їдкі кислоти, луги та інші отруйні речовини в місцях, недоступних для дітей;

- не допускати дітей близько до топлення печі і напруженим предметів (електроплитці, праски, чайнику та ін);

- при купанні дітей дорослим не можна ні на хвилину відлучатися.

Принципи запобігання травматизму побутового різні, але головним з них є постійна турбота старших про безпеку дітей. Дорослі повинні виховувати в дітях обачливість і обережність. Особливо при поводженні з вогнем і небезпечними приладами. Не можна залякувати дитину, правильніше час-від-часу розповідати про різні нещасні випадки. З малятами треба бути постійно на сторожі, усувати з їхнього шляху небезпечні предмети, старшим дітям треба пояснювати небезпеку, яку таять в собі необдумані вчинки, доводити помилковість сумнівних уявлень про героїзм.

Допоможуть батькам у цьому вдало підібрана література, кінофільми, телепередачі.

Найтяжчими і з найбільшим процентом смертності є автодорожні травми. І знову ж таки, головними їх причинами є бездоглядність дітей на вулиці, незнання правил вуличного руху… Більшу частину свого часу дитина проводить у товаристві батьків та дорослих. Якщо дитина бачить, як дорослі порушують правила вуличного руху, вона бере приклад з них. Природно, що приклади поведінки на вулиці він бере, перш за все, зі своїх рідних.

Батьки! Життя та здоров’я дитини у ваших руках! Щодня нагадуючи дитині елементарні правила безпеки, ви застерігаєте його від можливих травм.

Спортивний травматизм Фізкультура і спорт є могутнім засобом зміцнення організму і фізичного розвитку дітей, але це тільки при вмілому і правильно організованому занятті спортом. Але, на превеликий жаль, дитячих спортивних закладів поки що недостатня кількість і до того ж не всі батьки розуміють їх користь, вважаючи що дитина може займатися спортом і без інструктора . Тому багато дітей грають у різні рухливі ігри, їздять на велосипедах без старших досвідчених товаришів. Або обирають місця, не зовсім придатні для ігор, а часто і небезпечні: річки, захаращені двори, пустища тощо. Тому батьки повинні якомога раніше залучати дитину до занять у спортивних товариствах, на стадіонах. Цим вони не тільки загартують дитину, а й вбережуть від страшної небезпеки.

Серед смертності від травматизму утоплення займає одне з перших місць. Це може статися як влітку, так і взимку. Головною причиною утоплення є невміння плавати, незнання особливостей водойм, при стрибках у воду велику небезпеку приносять підводні скелі, каміння. Взимку діти тонуть, провалюючись під лід при катанні на ковзанах, або переходячи через водоймища.

Головну роль у запобіганні нещасних випадків на воді відіграють товариства рятування на воді та інші громадські організації. Вони відповідають за те, щоб для купання дітей були відведені спеціально огороджені місця, але навіть у таких місцях діти повинні бути під пильним контролем. Всі небезпечні місця для купання повинні бути огороджені і встановлені попереджувальні знаки. Взимку дороги, придатні для переїзду через річку, чи озеро, теж повинні позначатися.

Дорослі зобов’язані категорично забороняти дітям кататися на ковзанах, санках по тонкій кризі. Найкраще покататися на ковзанах в спеціально обладнаних місцях чи майданчиках.

Санки, лижі, ковзани – найулюбленіші речі в користуванні дітей взимку. На жаль, саме вони стають причиною багатьох травм. Ні, це зовсім не означає, що не потрібно кататися на санках, ковзанах, подорожувати на лижах.

Коли вибирається місце для забав, як правило, шукають пагорб чи схил, з якого будуть спускатися на санках чи лижах. Потрібно пам’ятати, що це місце обов’язково повинно бути далеко від дороги. Це піддає смертельному ризику не тільки ваше життя і здоров’я, а й безпеку оточуючих. Взимку дорога слизька і не завжди водій транспортного засобу зможе зупинити його в потрібний момент. Діти повинні пам’ятати, що під час забав та ігор не потрібно виконувати різні трюки. Дуже часто, катаючись, вони люблять похизуватися перед друзями різними способами катання. Тут фантазія спрацьовує дивовижно: це і катання із зав’язаними очима, і повернувшись спиною, і на одній нозі і т.д. Потрібно пам’ятати, що катаючись, діти повинні передбачити, що з закритими очима можна зіштовхнутись із сусідом, деревом; повернувшись спиною, дитина також не буде бачити куди їде, і не зможе керувати санками чи лижами, своєчасно і адекватно зреагувати на небезпеку. Небезпечно прив’язувати санки одні до одних. Саме це є причиною того, що перевернувшись одні санки потягнуть за собою інші. Особливо небезпечно прив’язуватись (чіплятися) на ходу до транспортних засобів.

Основне, що повинні запам’ятати діти, це те, що катання на лижах, санках, ковзанах має стати веселою розвагою, а не нести небезпеку (шкоду) вашому здоров’ю.

Основне правило для батьків: дитина повинна відчувати любов та увагу оточуючих, бути під пильним (але не набридливим) контролем!